ШІ в освіті: можливості, ризики й етичні виклики

Сьогодні все частіше лунають дискусії про використання штучного інтелекту (ШІ) в освітньому процесі. Як впроваджувати його безпечно та ефективно, розповідає Сирцова Ольга Миколаївна, педагогиня і науковиця, яка активно досліджує питання цифрової грамотності та інноваційного навчання.

— Пані Ольго, як Ви ставитеся до використання ШІ у школі?

— По–перше, потрібно розуміти, що використання штучного інтелекту має свої обмеження. Наприклад, європейське законодавство забороняє застосовувати ШІ в освітньому процесі для дітей до 13 років. А ми з вами прагнемо бути частиною Європейського Союзу, тож маємо орієнтуватися на ці норми.

По–друге, ШІ несе не лише можливості, а й загрози. Саме тому дуже важливо проводити з учнями й ученицями роботу щодо розробки етичних норм використання штучного інтелекту — це питання академічної доброчесності, захисту персональних даних і навіть запобігання проявам булінгу.

— Чи повинні школярі й школярки обов’язково виконувати завдання із ШІ?

— Ні, це має бути лише за бажанням учня чи учениці. Використання ШІ не можна нав’язувати. Ми розглядаємо його як інструмент для розвитку критичного мислення, а не як самоціль.

Я завжди наголошую своїм здобувачам освіти: оцінюю не те, що створив ШІ, а як ви сформулювали запит, як його скоригували, як проаналізували отриманий результат. Діти мають навчитися розрізняти достовірну інформацію від вигаданих «галюцинацій», які часто створюють мовні моделі.

— Яким чином можна використовувати ШІ на уроках історії?

— Варіантів безліч. Ми можемо застосовувати як великі мовні моделі, так і генеративний ШІ. Це створення пісень, коміксів, ребусів, зображень, презентацій — усього, що дає змогу школярам і школяркам мислити творчо.

Один із прийомів — розвиток навички читати з розумінням. Наприклад, учні й учениці визначають ключові слова до певного історичного факту чи біографії діяча, формулюють на їхній основі промпт (повідомлення) для ШІ, і саме цей промпт я оцінюю.

Дітям також подобається вести діалог з історичними постатями. Вони готують «тонкі» та «товсті» питання, а потім, використовуючи ШІ, беруть уявне інтерв’ю в діяча. Це поєднує творчість, історичне мислення та технології.

— Чи використовуєте Ви згенеровані зображення у своїх підручниках?

— Ні. Ми свідомо відмовилися від цього. Дуже часто штучний інтелект створює історично спотворені картинки. Якщо вчитель чи вчителька не пояснить, де саме помилка, школярі та школярки можуть сформувати неправильне уявлення про події.

Натомість ми пропонуємо завдання, коли учні й учениці самі створюють такі зображення, а потім аналізують їх разом із учителем чи вчителькою. Це викликає великий інтерес, адже діти охоче обговорюють неточності, аналізують, порівнюють, роблять висновки. Тобто — вчаться мислити.

— Які головні виклики Ви бачите у впровадженні ШІ?

— Перш за все — дотримання академічної доброчесності. Сьогодні діти часто копіюють відповіді ШІ, навіть не усвідомлюючи цього. Наша мета — не карати за використання ШІ, а виховувати розуміння цінності власної роботи.

Якщо учні й учениці застосовували ШІ під час виконання завдання, вони мають обов’язково це зазначати. Це нормально — головне, щоб було чесно і свідомо.

— Тобто ШІ — це не ворог, а інструмент?

— Саме так. ШІ — це лише інструмент, який треба використовувати з розумом. Ми живемо в інформаційному суспільстві, де знання не обмежуються підручником.

Завдання школи сьогодні — навчити працювати з інформацією: читати з розумінням, знаходити потрібні дані, бачити структуру, групувати, аналізувати, порівнювати й синтезувати. І в цьому ШІ може стати потужним помічником, якщо його використовувати відповідально.

Підсумовуючи, Сирцова Ольга Миколаївна переконана: штучний інтелект — це не заміна вчителя і вчительки, а нова можливість для учнівства навчитися мислити, аналізувати та діяти творчо.