Розвіюємо міфи про інтегрований курс «Українська мова, українська та зарубіжна літератури»

Міф 1: учні й учениці читають менше.

Освітні зміни завжди викликають дискусії — особливо, коли вони стосуються таких базових предметів, як мова й література. Інтегрований курс, що поєднує українську мову, українську та зарубіжну літератури, став саме таким «гарячим» питанням у шкільному середовищі. Частина педагогів і батьків бачать у ньому перспективу сучасної, цілісної освіти, інші ж — ризики втрати глибини та змісту. Довкола інтеграції виникло чимало міфів, які варто уважно проаналізувати й розвінчати.

Один із найпоширеніших — міф про «зменшення кількості художніх текстів». Побоювання вчителів і батьків полягає в тому, що учні начебто читатимуть значно менше, а отже — утратять інтерес до літератури. Крім того, звучить думка, що аналіз одного тексту впродовж кількох уроків нібито робить навчання одноманітним і нудним. Проте за цими твердженнями часто стоїть нерозуміння самої суті інтегрованого підходу — адже головне тут не кількість, а якість читання, не механічне засвоєння, а глибоке осмислення прочитаного.

Саме тому варто розібратися, звідки походять такі упередження, які реальні переваги несе інтеграція, і як вона може зробити уроки літератури більш живими, осмисленими й сучасними.

У 8-му класі, вивчаючи окремо курси української та зарубіжної літератур, учні та учениці встигають ознайомитися з приблизно 45 художніми творами, однак, працюючи за інтегрованим курсом «Українська мова, українська та зарубіжна літератури», — лише з 25. То яка ж перевага інтегрованого курсу?

Аргумент 1. Глибина замість кількості

Вивчення меншої кількості художніх творів в інтегрованому курсі дає змогу приділити кожному з них більше часу. Якщо в програмі окремих предметів на текст відводиться лише один-два уроки, то в ІК учитель або учителька може організувати більш глибоке занурення в зміст. Учні й учениці не просто переказують події чи називають тему, а аналізують мотиви героїв, художні деталі, символи, стиль авторів. Такий формат сприяє розвитку критичного мислення, навичок інтерпретації й особистісного ставлення до літератури.

Розглянемо на прикладі.

Розглядаючи повість Івана Франка «Захар Беркут», автори програми та підручника пропонують:

• пригадати з історії чи наново ознайомитися з історичним періодом, про який йдеться у повісті — Монгольська навала, утворення Золотої орди — так школярі та школярки розумітимуть контекст та історичне підкріплення подій повісті;
• проаналізувати інформацію про джерела повісті;
• обговорити зміст прочитаного в групах;
• написати есе на тему «Роздуми про прочитане»;
• проаналізувати тизер та анонс вистави театру за повістю Франка;
• проаналізувати картину О. Шупляка «Захар і беркут»;
• дослідити мову повісті з погляду територіального або соціального діалекту, з урахуванням застарілої лексики;
• простежити майстерність письменника у відтворенні історичної епохи, у вплетенні в тексті народної мудрості, що робить мову персонажів живою та колоритною;
• відчути віддзеркалення колективного світогляду та патріотизму в діалогах, монологах та інше.

Оскільки повість вивчається протягом чотирьох тижнів, учні та учениці читають її поступово, аналізуючи глибоко кожен розділ повісті. Автори, зокрема посеред низки інших, пропонують обговорити й такі питання з восьмикласниками та восьмикласницями:

• чому тухольська громада відмовлялася визнавати своїм захисником і Данила Галицького, і Тугара Вовка? Про що це свідчить?
• як історична сюжетна лінія перетинається з особистою сюжетною лінією? Учні та учениці під час аналізу заповнюють аналітичну таблицю.

Аргумент 2. Розвиток читацької грамотності

Інтегрований підхід передбачає не поверхневе знайомство з великою кількістю текстів, а уважне, вдумливе читання меншої кількості. Це дає змогу формувати читацьку грамотність — уміння розуміти, аналізувати й використовувати прочитане для розв’язання практичних завдань або життєвих ситуацій. Школярі та школярки вчаться ставити запитання до тексту, порівнювати інформацію, оцінювати позиції героїв, робити висновки. Такий досвід відповідає сучасним міжнародним освітнім стандартам (зокрема, вимогам PISA).

Поліна Ткач, співавторка модельної навчальної програми та підручників інтегрованого курсу для видання nus.org.ua ділиться такими спостереженнями щодо читання для вирішення певної проблеми:

«Читаючи оголошення про виставу, треба зробити висновок, як придбати квиток, о котрій вийти з дому, щоби прийти вчасно, та як дістатися до театру.»
Тобто дитина розв’язує проблеми з допомогою читання як інструмента.

У дослідженні PISA вимірюються три складники читацької грамотності:

1. знаходження інформації (коли треба знайти уривок із тексту чи певне формулювання);
2. її інтерпретація та інтегрування з досвідом (ідеться про здатність робити логічні висновки з прочитаного);
3. оцінювання інформації (дитина міркує, наскільки важлива описана проблема, чи є цей текст нейтральним, об’єктивним і корисним для розв’язання проблеми)».

Опрацьовуючи повість, учні та учениці працюють у парах і групах, ведуть дискусії, доводять свою думку, співставляють події з художнього тексту із їхнім сьогоденням, беруть участь у мозковому штурмі, ставлять вистави, готують виступи, пишуть дописи, малюють постери та інше.

Аргумент 3. Міжмедійне мислення та інтеграція знань

Інтегрований курс дає змогу школярам і школяркам виходити за межі підручника: вони працюють не лише з художнім текстом, а й з різними джерелами інформації — статтями, інтерв’ю, відео, виставами, музикою, картинами. Такий формат формує медійну та культурну грамотність, розширює світогляд і дає можливість побачити, як література взаємодіє з іншими видами мистецтва. Це робить навчання осмисленішим, сучаснішим і ближчим до реального життя.

Ознайомитися з інтегрованим курсом «Українська мова, українська та зарубіжна літератури» ви зможете за посиланням.