Українська анімація: з минулого до сьогодення
Цього року українська анімація святкує 97-річний ювілей, розпочавши свій шлях із мультфільму «Соломʼяний бичок». Відтоді галузь значно розвинулася, а її роботи вже здобули світове визнання, як, наприклад, перший український мультфільм, що вийшов у прокат у 148 країнах.
«Казка про соломʼяного бичка» стала першим українським анімаційним фільмом, створеним у 1927 році режисером та художником Вʼячеславом Левандовським. Це була коротка анімаційна стрічка, виконана в техніці силуетної анімації, яка, на жаль, не збереглася до наших днів, але залишила значний слід в історії українського кінематографа.
Мультфільм ґрунтується на відомій українській казці про соломʼяного бичка. Левандовський використовував унікальний на той час метод, де персонажі вирізалися із чорного картону й рухалися в кадрі, що було новаторським підходом для свого часу. Через події 1930-х років та брак архівних збережень, більшість ранніх анімаційних стрічок було втрачено. Однак цей фільм став важливим кроком для розвитку анімаційного мистецтва в Україні.
Ролик, який було створено в рамках ініціативи «90 років української анімації».
Згодом, у 40-80-ті роки ХХ століття Київська кіностудія художніх фільмів (пізніше Київнаукфільм) стала основним центром виробництва анімаційних картин в Україні. Серед знакових мультфільмів цього періоду є:
- «Пригоди Перця» (1961) — режисер Йосип Боярський, анімаційна стрічка, що стала однією з перших робіт Київнаукфільму.
- «Як козаки…» — серія мультфільмів про пригоди козаків, створена Володимиром Дахном. Перша серія вийшла в 1967 році, і вона стала культовою для кількох поколінь глядачів.
- «Капітошка» (1980) — один з улюблених радянських мультиків українських дітлахів, створений Ніною Василенко.
- «Петрик Пʼяточкин» (1983) — це популярний український анімаційний персонаж із короткометражного мультфільму під назвою «Як Петрик Пʼяточкин слоників рахував».
З розпадом Радянського Союзу українська анімація почала відокремлюватися від радянської моделі виробництва. У 1990-х роках фінансування таких проєктів різко скоротилося, що негативно вплинуло на кількість та якість продукції. Проте це був час експериментів та пошуку нових форм.
- «Легенди про Козака Мамая» (1990) — цей мультик став одним із прикладів української анімації, який відображає національну ідентичність.
- «Котик і півник» (1991) – стрічка створена на основі української народної казки.
Українська анімація 2000-х років почала відроджуватися після складного періоду 1990-х, хоча фінансування залишалося обмеженим. Проте завдяки новим технологіям і незалежним студіям виникло декілька помітних проєктів. Ось кілька важливих українських мультфільмів цього періоду:
- «Йшов трамвай №9» (2002) – анімаційний фільм у техніці пластилінової анімації.
Це один із найвідоміших короткометражних українських мультфільмів, який отримав визнання на міжнародних фестивалях. Він був нагороджений «Срібним ведмедем» на Берлінському кінофестивалі. Сюжет побудований навколо подій, які відбуваються в трамваї, де випадкові пасажири розповідають свої короткі історії, що є соціальною сатирою на повсякденне життя.
Історія стрічки ґрунтується на народній казці про відважного героя Котигорошка та його друзів.
- «Літа мої» (2013)
Цей анімаційний фільм створений за мотивами живопису української народної художниці Марії Примаченко.
- «Бабай» (2014)
«Бабай» — український повнометражний мультфільм, натхненний фольклорним образом страхітливого персонажа, яким лякають дітей. У центрі сюжету — пригоди злого чаклуна, який намагається захопити чарівний предмет. Попри те, що стрічка побачила світ у 2014 році, її значення важливе для відродження та розвитку сучасної української анімації.
- «Микита Кожум’яка» (2016)
Це повнометражний 3D-мультфільм за мотивами української народної казки про героя Микиту Кожумʼяку, який переміг дракона.
- «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018) — ще один великий український анімаційний проєкт, що мав успіх як в Україні, так і за кордоном.
- «Мавка. Лісова пісня» (2023) — перший український мультфільм, який вийшов у масштабний світовий кінопрокат, демонструвався на великих екранах у 148 країнах. Картина була створена за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та на образах зі словʼянської міфології.
Українська анімація завжди вирізнялася національними мотивами, вплітаючи у свої роботи елементи фольклору, традиційної культури, гумору та сатири. Попри численні виклики, індустрія продовжує розвиватися, створюючи нові проєкти, що здатні конкурувати на міжнародній арені. Українські аніматори поступово інтегруються у світовий кінематограф, і з появою нових технологій та залученням інвестицій, галузь має всі шанси на подальший розвиток.
Залишити коментар