Проєкт МУР як спосіб говорити про поетів за допомогою музики

Музика завжди була чудовим інструментом для знайомства учнів із поезією та літературою. Вона здатна пробуджувати емоції, відкривати нові грані творчості та робити складні теми більш доступними для молодого покоління. У нашому матеріалі «Креативні уроки: інтеграції мистецтва в сучасну освіту» ми вже розповідали про ефективність цього підходу. 

Сьогодні ж хочемо познайомити Вас з унікальним проєктом МУР, що створив музичний альбом про Розстріляне відродження, за участі відомих українців як-от Сергія Жадана, гурту NAZVA, Євгена Яновича, Хейтспіч, Олени Кравець, Євгенія Дубовика та Сергія Мартинюка. На основі цього однойменного альбому створено виставу «Ти [Романтика]», яка отримала великий культурний резонанс, про неї писали BBC, Forbes та Vogue.

Ідея проєкту полягає в тому, щоб познайомити сучасників із представниками української літератури ХХ століття та розповісти про виклики, які вони долали на своєму життєвому та творчому шляхах. Цікаво, що за кілька місяців після виходу альбому у кінотеатрах почали показувати фільм «Будинок “Слово”», який розповідає про цих же постатей, використовуючи інструменти кіномистецтва. Пропонуємо почитати про вищезгадану стрічку в нашому матеріалі «Творчість в умовах тоталітаризму». До речі, в проєкті також є рядки, присвячені цьому будинку:

Проєкт «Ти [Романтика]» розповідає, зокрема, про Павла Тичину, Леся Курбаса, Миколу Хвильового, Михайля Семенка, Володимира Сосюру, Остапа Вишню, згадується й Іван Багряний, автор «Тигроловів», який описував «червоний терор».

В піснях звучать цікаві рядки, над якими варто задуматися, щодо порівняння поетів:  

Весь мюзикл просякнутий думками щодо того, чи Тичина був зрадником чи героєм? Нам висвітлюється момент, як Павло Григорович дістає папку з листами, у яких звучать звинувачення у його сторону:

Проте, згодом ми чуємо наступні рядки, які ставлять під сумнів, ким все ж був Тичина?

І так продовж усього мюзиклу, шальки терезів хитаються із боку в бік: 

Після перегляду кожен може зробити свої висновки. Не оминає цей проєкт і інших діячів Розстріляного відродження: Леся Курбаса, Остапа Вишню, Володимира Сосюру, Михайля Семенка та Миколу Хвильового. Він показує, що вони також були людьми зі своїми вадами та особливостями, завдяки цьому учням простіше сприймати їх не ідеалізуючи. 

Мюзикл, до прикладу, підкреслює ексцентричність та незвичайність Михайля Семенка, та акцентує на ліричності Володимира Сосюри. Крім того, у ньому приділено багато уваги тому, що Микола Хвильовий був комуністом, який вірив у радянську систему:

Проте, у результаті він показує як саме має виглядати поет сталінської епохи, після чого завершив життя самогубством. Демонструється також, наскільки Лесь Курбас був закоханий у театр:

Крім того, у композиції Спочатку було слово вшановано пам’ять наших загиблих воїнів-сучасників — Романа Ратушного та Дмитра Коцюбайла (ДаВінчі), що робить цей текст ближчим та зрозумілішим сучасним учням:

Чому такі проєкти, як «Ти [Романтика]» та «Будинок “Слово”» варті уваги? Читаючи поетичні тексти або слухаючи біографії письменників на уроках літератури, більшість учнів навряд чи сильно зацікавляться ними. Значно більшу увагу може привернути нестандартний підхід до розповіді про цих постатей чи певний історичний/літературний період. У цьому випадку він мав успіх, адже на концерти приходять не лише дорослі, а й підлітки, які цитують тексти мюзиклу напам’ять.

Використовуючи різні методи подачі інформації: зокрема, за допомогою візуальних та аудіальних інструментів ми отримуємо можливість залучити школярів, які надають перевагу музиці чи кіно, і, врешті-решт, спонукати їх самостійно дізнаватися більше про нашу історію, літературу та культуру.
Як у мюзиклі, знову ж таки, використовували рожеву шубу та підбори для Семенка, щоб показати ексцентричність, чорні костюми для антагоністів, стриману елегантність для основних героїв. Та величезну нагороду на костюмі Тичини. Гра зі світлом і тінню та взаємодія з аудиторією, коли головні героїні опиняються серед глядачів.

Як, додає співзасновник проєкту Микола Шмундир, «Ми обрали форму музики, бо хотіли зробити так, щоби поезія була з тобою всюди, щоби було зручно послухати в маршрутці чи в потязі, де завжди поруч телефон». 
Підсумовуючи, варто сказати, що проєкт МУР викликав різні емоції у слухачів: від захвату до цілковитого несприйняття. Однак він точно не залишив нікого байдужим та маємо надію, що зацікавив слухачів історіями митців ХХ століття. Це вже є неабияким здобутком мистецького твору. Ми ж радимо Вам послухати й надихнутися на нові ідеї, які Ви зможете впроваджувати на своїх уроках вже з вересня.