Інтервʼю зі співавтором підручника «Історія України» для 8-го класу Акімом Галімовим

Яку роль, на вашу думку, відіграє підручник з історії України у формуванні національної ідентичності та патріотизму?

Переконаний, що процес формування національної ідентичності, патріотизму, того, як ми відчуваємо та сприймаємо власну країну, починається в дитинстві. Тут важливі два моменти. Перший — це родина. Те, що дітям вкладають батьки, яке бачення України, які наративи є в родині – це ключовий фактор. Другий фактор — це, звісно, школа. Те, як діти сприймають інформацію про історію, залежить від підручника, за яким викладається дисципліна, та вчителя.

Уважаю, що підручник — це та річ, яка допомагає вчителю доносити важливу інформацію, будувати уроки, створювати ефективний освітній процес. Водночас підручник — річ, з якою дитина працює і вдома. Саме тому ми маємо сьогодні приділяти велику увагу тому, що автори розповідають у підручниках, які сенси там закладено, як пояснено ті чи інші події. Адже те, що ми закладаємо дітям у школі — відкладається у підсвідомості. Це ті знання, які формують світогляд. Тож підручник — один з основних компонентів, що формують українця, який свідомий своєї країни, свого минулого та свого майбутнього.

Чому важливо включати дискусійні питання в підручники з історії України?

Коли ми включаємо дискусійні питання в підручник, ми вже починаємо працювати над формуванням критичного мислення в дитини. Вважаю, що освітній процес, зокрема історія України — це те, що не лише дає нам якісь знання, а й те, що загалом у дитини має формувати критичне мислення. Критичне мислення — це змога дивитися на проблему, питання, якусь тему з різних сторін, зважувати аргументи «за» та «проти», розуміти, чому відбувалося саме так, а не інакше, які чинники на це впливали, які сторони були залучені, аналізувати зацікавленість кожної із цих сторін. Критичне мислення вкрай важливе взагалі для суспільства, тому що від того, наскільки ми здатні критично мислити, залежить наше майбутнє – це згодом впливає на те, як ми голосуємо на виборах, як ми рухаємось по життю, впливає на нашу здатність чинити опір і бути резистентними до різних інформаційних маніпуляцій, до ІПСО, яких далі буде набагато більше.

Ми маємо пишатися дійсно видатними вчинками наших історичних постатей, нашими героями, але разом з тим ми маємо розуміти, що не можемо всіх наших видатних героїв називати янголами, бо справді не всі такими були. Ми маємо про це говорити та пояснювати, чому вони робили ті чи інші речі в минулому, які є складними для розуміння сьогодні. 

Який ваш улюблений історичний період або постать в історії України та чому?

Зараз ми працюємо над підручниками з історії України для восьмого класу. Це якраз період козацької України. Не буду тут оригінальним: напевно, як і у великої кількості українців, козацтво, козаки, герої, гетьмани — весь цей період є моїм улюбленим. Це унікальна історія, коли мілітарний рух, який був аналогом лицарського руху в Західній Європі, в Україні переріс у повноцінну козацьку державу. Ми маємо пишатися цими сторінками історії та досліджувати їх, зрештою, це надзвичайно цікаво.

Звісно, що мене захоплюють окремі наші гетьмани. Знову таки, не буду оригінальним — Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Виговський. Це люди, чиї біографії мені завжди цікаво досліджувати. Попри те, що вони достатньо відомі, завжди можна знайти щось, що було не розказано, приховано. Богдан Хмельницький вражає мене тим, що проявив справжнє лідерство в той час та здатність до особистісної трансформації. Від боротьби за власні приватні інтереси й права він трансформувався до національного лідера, який усвідомив, що цю боротьбу можна розвернути в боротьбу за власну країну. Саме ця здатність до трансформації, бачення, візія надзвичайно захоплюють мене в нашому видатному гетьманові.

Яким має бути сучасний підручник, щоб діти хотіли за ним вчитися?

Передусім, сучасний підручник має бути фаховим і експертним. Якщо ми говоримо про історію, то очевидно, що в авторській групі такого підручника мають бути люди з історичною освітою, дослідники, що добре розуміються на українській історії, постійно стежать за розвитком історичної науки, особливо за новою інформацією та дослідженнями, які з’являються. 

По-друге, підручник має відповідати тому часу, коли він видається, друкується, коли з ним працюють. Сьогоднішній світ надзвичайно динамічний, яскравий. І саме такими мають бути підручники. Це, власне, те, над чим працює моя команда в межах роботи над підручниками з історії України разом з видавництвом «Ранок». Ми інтегруємо до підручника через QR-коди відеорозповіді про ті чи інші події, що дає змогу дітям отримати додаткову інформацію з певної теми або зануритись в контекст. Більше того, це створює інтерактивність. Сьогодні у світі соцмереж, комп’ютерів і штучного інтелекту підручник не може не бути інтерактивним. Тому ми якраз працюємо над цим — щоб кожен, у кого є телефон, міг пірнути на інший рівень підручника. 

Які історичні теми найскладніші для створення відеоматеріалів з додатковим поясненням?

Коли ми говоримо про давню історію, часи Київської Русі, Великого князівства Литовського — це завжди дуже складно в розрізі створення відеоматеріалів, тому що збереглося надзвичайно мало правдивих зображень із тих часів. Це завжди виклик для нашої креативної команди, але ми постійно знаходимо виходи, як це зробити. У нас дуже потужна редакторська дослідницька команда, що шукає зображення, старі гравюри, будь-що, чим ми можемо ілюструвати наші відео. Також сьогодні у нас є такий інструмент, як ШІ, з яким ми вже активно працюємо. 

Якщо говорити про сам історичний матеріал, то є ряд тем, які потребують більш ґрунтовного пояснення, іноді навіть різних точок бачення. Волинська трагедія тощо. Над такими відео складно працювати, але ми залучаємо велику кількість істориків, щоб давати дітям виважену, обʼєктивну картину нашого минулого. 

Ознайомитися з підручником можна за посиланням.