Боротьба за незалежність – як генетичний код українського народу

Боротьба за незалежність України — це тривалий і складний процес, який охоплює не одне століття історії нашої країни. Дехто вважає, що все розпочалося з Української революції, коли 22 січня 1918 року Україна вперше офіційно стала незалежною державою. Однак, ми вирішили почати з доби козацтва, яка стала фундаментом майбутньої державності. У цій статті ми розглянемо всі етапи становлення України як суверенної держави та безперервну боротьбу українців за свободу, яка триває досі.

У 1556 році на острові Мала Хортиця з’являється перша Запорозька Січ. Вона мала власний уряд, судову систему та збройні сили. Козацьке самоврядування ґрунтувалося на принципах демократії: усі важливі рішення ухвалювалися на загальній раді (козацькій раді), а отаман та інші керівники обиралися на певний термін і могли бути змінені радою. Наступним визначним етапом боротьби за державність стала Національно-визвóльна війна 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького (Саме цю тему вивчають у 8 класі НУШ, більше детально про реформу ми вже писали в нашій статті). 

Хоча навколо цих подій багато суперечок щодо поняття незалежності в цей час, чи дійсно Б. Хмельницький прагнув зробити наш край такими? Проте головною метою війни було звільнення українських земель від польсько-шляхетського владарювання, яке супроводжувалося економічним, політичним і релігійним гнобленням українців. Попри те, що незалежна держава в той час не була створена, та автономію ми здобули з власним самоврядуванням та порядком у межах трьох воєводств. Однак боротьба за збереження цієї автономії тривала і надалі.

 У XIX столітті, за умов російського та австро-угорського панування, розпочалося українське культурне відродження, яке стало важливою складовою боротьби за національну ідентичність. Виникають перші громадські організації, літературні та наукові товариства, такі як «Кирило-Мефодіївське братство», «Просвіта», «Братство тарасівців» та багато інших. У цей час українці починають усвідомлювати себе як окрему нацією з власною культурою, мовою, традиціями та історією. Ідея автономії поступово трансформується в ідею незалежності, боротьба, за яку розгорнеться в ХХ столітті.

У 1917 році, під час Української революції національний рух значно активізувався. У Києві було створено Українську Центральну Раду, яка 22 січня 1918 року проголосила незалежність Української Народної Республіки (УНР). Уже 13 листопада 1918 року Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) затвердила «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії». УНР та ЗУНР доклали значних зусиль, щоб захистити свою незалежність у боротьбі проти більшовиків, польських військ та інших сил. Однак після кількох років запеклого протистояння Україна опинилася під контролем Радянського Союзу, Польщі, Румунії та Чехословаччини.

Ідея незалежної держави не згасає. Напередодні та під час Другої світової війни українці продовжують намагатися створити самостійну державу. 15 березня 1939 року була проголошена незалежність Карпатської України (відео проголошення незалежності Карпатської України), проте ця республіка одразу ж опинилася під угорською окупацією. Боротьба за незалежність активно продовжувалася під проводом ОУН та УПА, зокрема Степаном Бандерою та Романом Шухевичим, які вели боротьбу проти нацистських та радянських окупантів. Хоча прагнення створити незалежну державу та проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року не увінчалося успіхом, саме це протистояння українських націоналістів заклало міцний фундамент для майбутнього досягнення цієї мети. Після війни УПА продовжувала опір до середини 1950-х років, прагнучи відновити наш суверенітет.

У 1980-х роках, під час перебудови в СРСР, національний рух в Україні знову набрав сили. Виникли нові національно-демократичні організації, серед яких Народний Рух України. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила незалежність України (відео проголошення незалежності), що було підтверджено на референдумі 1 грудня 1991 року. Це стало вирішальною подією, яка поставила крапку в багатовіковій боротьбі за державність.

Російсько-українська війна є сучасним етапом боротьби українського народу за свою незалежність, що триває з 2014 року. Ця війна є продовженням тривалого протистояння, що почалася ще кілька століть тому. Українці демонструють свою незламність і готовність захищати свою державу, територіальну цілісність та майбутнє у вільному й демократичному світі. Після тривалого військового нарощення розпочалося російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

З початком російсько-української війни міжнародна спільнота зустріла ситуацію зі змішаними почуттями. Спочатку були сумніви щодо здатності України вистояти проти значно більшого агресора. Проте героїзм наших військових став справжнім символом незламності та сили українського народу. Попри різні погляди на мовне питання, російськомовні регіони України продемонстрували рішучий спротив, захищаючи своє право залишатися частиною незалежної України, а не стати частиною росії. Багато експертів, як от: Тімоті Снайдер, Андреас Умланд та Дебора Фейрлемб, сходяться на думці, що ця війна стала ключовим моментом в історії України. Вона знаменує собою повне і тотальне відділення від усього російського, ставлячи фінальну крапку в багатовіковій боротьбі за незалежність та національну ідентичність.