Дофамінові пастки: як соцмережі змушують підлітків «залипати» годинами 

Усім знайоме це відчуття: обіцяв (-ла) собі «перевірити тільки повідомлення», а замість цього пройшло вже півгодини, а то й більше. І це не просто питання самодисципліни — тут задіяна ціла хімія мозку. Соцмережі створені так, щоб викликати дофамінові сплески — і саме тому ми «залипаємо» в них частіше, ніж хотіли б.

У підручнику «Project Explore» (7 клас, авт. С.Уілдон, П.Шиптон) є діалог між Ташею та її друзями, де згадується гаджет–залежність:

“Tasha: This is my brother Simon and his best friend Ethan. As you can see, they’re playing a video game. They do that a lot! Well, when Mum lets them”. 

Ця ситуація демонструє типовий сценарій, коли діти настільки захоплені технологіями, що батькам доводиться встановлювати обмеження.

Що таке дофамін і чому він важливий?

Дофамін — це нейромедіатор або «гормон задоволення». Коли ми їмо щось смачне, виграємо у грі або отримуємо похвалу — мозок виділяє дофамін. Це своєрідна система винагороди, яка мотивує нас повторювати дії, що приносить насолоду.

Соціальні мережі «навчилися» користуватись цим способом. Кожне нове сповіщення, вподобайка, коментар чи цікаве відео — це маленький дофаміновий удар. І мозок каже: «Ще!»

Як працюють алгоритми соцмереж?

Платформи як TikTok, Instagram або YouTube використовують алгоритми, які підбирають контент спеціально для нас. Що довше ми залишаємося в застосунку — тим більше переглядаємо реклами, а значить, платформи заробляють. Вони не просто «показують, що подобається», а  підлаштовуються під наші реакції, щоб затягнути глибше.

Зокрема в підручнику «Project Explore» (7 клас, авт. С. Уілдон, П. Шиптон), у розділі Unit 2 — Teen life, підтемі «Teenage tech habits», розглядаються цифрові звички підлітків, включно з тим, скільки часу вони проводять за медіа, зокрема соцмережами, переглядом відео, іграми тощо. Є також статистика, інфографіка та запитання для обговорення.

Важливо: багато дітей не помічають, як із 10-ти хвилин перегляду відео проходить 2 години. І це не випадковість — це добре спроєктована цифрова пастка.

Чим це загрожує?

Надмірне «залипання» у соцмережах може призвести до:

• проблем із концентрацією та погіршення пам’яті;
• порушень сну, особливо якщо користуватися телефоном перед тим, як заснути;
• погіршення самооцінки через постійне порівняння з ідеалізованими образами;
• зниження мотивації до навчання чи живого спілкування.

Що з цим робити?

Перш за все — усвідомити, що це не «слабкість», а особливість мозку, на яку впливають потужні цифрові механізми. 

Декілька порад:

• встановлюйте обмеження часу на користування застосунками;
• влаштовуйте «цифрові паузи» — годину-дві без екранів щодня;
• вимикайте сповіщення — менше тригерів = менше відволікань:
• проводьте час офлайн із друзями/ подругами, у спорті або творчості — дофамін теж буває «здоровим».

Соцмережі — не ворог, але важливо вміти ними користуватися так, щоб вони служили тобі, а не ти їм. Бо справжнє життя — точно не у стрічці.