Інтерв’ю з авторкою підручників «Французька мова» для 5-9 класів Іриною Ураєвою

Вивчення французької мови у школі потребує особливого підходу, щоб учні / учениці не просто «проходили тему», а справді зацікавилися мовою та відчули її живою й корисною. Тож у пригоді стануть наші підручники «Французька мова» Ірини Ураєвої, які гармонійно поєднують теоретичний матеріал із практичними завданнями та сучасними підходами до навчання. 

Ми поспілкувалися з авторкою про навчальний посібник для 9-го класу НУШ: які принципи лежать в основі підручника, на що зроблено акценти у вправах і як організувати роботу на уроках так, щоб французька стала для дітей цікавою, зрозумілою та практичною. 

1. Які основні ідеї Ви заклали у свій підручник?

— Компетентнісний підхід, активне і діяльнісне навчання, безпечний освітній простір, умотивованість і відповідальність за результати навчання.

2. Що, на Вашу думку, є найважливішим у вивченні французької мови на шкільному рівні?

— Зацікавленість і віра у власні сили, як з боку учня / учениці, так і з боку вчителя / вчительки, адже у процесі навчання беруть участь обидві сторони.

3. Як зацікавити дітей, для яких французька — не перша іноземна мова?

— Мабуть, навести приклад школярів / школярок, які були змушені виїхати за кордон і отримали новий досвід та можливість завдяки французькій мові.

4. Які методи або підходи Ви застосовуєте, щоб зробити уроки живими та інтерактивними?

— Мій підхід — слухати учня / ученицю, створити умови, у яких дитина захоче спілкуватися, висловити свою думку, поділитися власним досвідом. Неможливо змусити слухати, тим паче в умовах онлайн-навчання, школярів / школярок, які роблять вигляд, ніби працюють. Потрібно дійсно працювати. А щоб учні / учениці працювали, їм треба бути постійно залученими у процес, змінювати активності, виконувати не більше 4-5 речень з кожної вправи, щоб вони не встигали нудьгувати, щоб максимально пожвавити темп заняття. Якщо дитина бачить, що вчитель / вчителька хоче його / її слухати, що уважний до думки, бажання, стану дитини, тоді маленька людина буде довіряти і хотіти поділитися своїми думками, навіть, роблячи помилки, не побоятися ризикнути і висловитися. Це моє переконання. У традиційній школі багато вчителів / вчительок звикли, що це діти мають слухати. Зараз я говорю про те, що вчитель / вчителька французької мови слухає, як його школярі / школярки говорять французькою мовою. Це зміна поглядів, яка, на мою думку, має кардинально змінити хід уроку.

5. Які типи завдань, на Вашу думку, найкраще формують мовну компетентність?

— У сучасних умовах для нас важливіше мовлення і на уроках я надаю перевагу мовленнєвим вправам, умовно-мовленнєвим, для формування мовленнєвої / комунікативної компетентності. Однак для комунікації важлива також мовна компетентність, яку формуємо у трансформаційних, симулятивних завданнях, у контексті комунікативної ситуації, для реалізації навчальних потреб, з фокусом на предмет міжкультурного діалогу. Усі завдання з лексики чи граматики у наших підручниках мають ситуативний контекст. Вважаю, тільки так відбувається свідоме засвоєння навчального матеріалу.

6. Як Ви поєднуєте вивчення мови з культурою Франції та франкомовного світу?

— Це невід’ємні речі, взаємопов’язані і беззаперечні. По-іншому бути не може. Соціолінгвістична або соціокультурна компетентність — це ще одна складова уроку іноземної мови. І тут знову ж таки учні / учениці розповідають, якщо знають, і запитують, якщо не знають, коли, як, хто, чому так вигадав, створив і які це має наслідки сьогодні. Діти частіше за дорослих ставлять запитання «Навіщо?» і «Як це працює?». Для кращого розуміння співрозмовника і його поведінки потрібно брати до уваги його ментальність. Як відомо, мова є відображенням усіх тих процесів, що відбуваються у суспільстві. А про франкомовну культуру певною мірою чули всі – навіть найменші учні / учениці. Це таке щастя і неймовірна можливість долучитися до цієї спадщини! У час, коли про українську самобутню культуру треба не просто час від часу розповідати світові, а заявляти, кричати з будь-якої нагоди, ми вчимо молодь поширювати наше, порівнювати з найкращим, демонструвати світу нашу цивілізованість, оригінальність, автентичність. Тому вважаю, що лише через аналіз автентичних навчальних документів створюється більш-менш повна картинка того чи іншого мовного феномена.

7. Який розділ Вашого підручника є для вас особливо важливим або знаковим?

— Розділ, присвячений Україні. Надзвичайно складна, делікатна зараз тема, яка містить емоційно болісний контент. Хоча про багато тем з чинних модельних програм з іноземних мов мені непросто вести бесіду з дітьми війни. Але тему про Україну розробляти мені було найважче і найдовше, бо довго зважувала, чи включати той чи інший матеріал і яка можлива реакція школярів / школярок, що вони зможуть сказати.

8. Як адаптувати викладання французької до різного рівня мотивації учнів / учениць?

— Не можу сказати, що діти не хочуть вивчати французьку мову. Можливо, мені просто щастить, що маю таких учнів / учениць. Я спостерігаю за втратою загальної мотивації до навчання, до школи деяких учнів / учениць. Тут би варто не перебільшувати, адже кількість 200-бальників НМТ з кількох предметів або кількість українських школярів / школярок, що мають сертифікати про успішність з міжнародних іспитів уже нікого не дивує. А коли один учень у групі відмовляється щось робити у мене на уроці, протестує проти моїх вимог і виказує байдужість, я починаю замислюватися, що зі мною не так, що я можу змінити, аби і йому хотілося йти до мене на урок. Мотивація, на мою думку, — це важливий, але не єдиний рушій успішності.

9. З чого почалося ваше захоплення французькою мовою?

— Скажу неоригінально, але насправді з уроків французької мови у звичайній середній школі. Захопилася вчителькою, її талантом, вимовою, особливим шармом, який її вирізняв серед інших учителів / учительок моєї чернігівської школи. Потім прийшли пісні, фото з видами Парижу, «парфуми, берети і багети». Але це той спогад, який виринає у моїй пам’яті щоразу, коли мої учні / учениці тепер говорять про мене: «Ось наша француженка іде».

10. Якщо б Ви могли провести літо в будь-якому куточку Франції, куди б поїхали і чому?

— У будь-який, бо насправді Франція така різна і цікава, що кожна моя подорож — це чергове відкриття, яка вражає і захоплює. Цьогоріч відкрила для себе Лотарингію та Альзас. У захваті!

11. Чи траплялися кумедні або несподівані ситуації через мовні непорозуміння з Вами або Вашими учнями / ученицями?

— Мене саму завжди тішать такі розповіді учнівства про іхні «знайомства» з французькою мовою та франкофонами. Трапляються якісь веселі лінгвістичні асоціації, вимова певних слів подекуди смішить. Це так мило! Також під впливом англійської трапляються деякі казуси. Запозичені з французької в українську мову слова також, буває спантеличують. Un chien intelligent — розумний пес, а не «собака-інтелігент». Подібні еквіваленти дуже дивують дітей! І це — один з стимулів їхньої мотивації.

12. Маєте улюблене французьке слово або фразу? Чому саме це?

— Bonheur (щастя). У ньому вбачаю поєднання всієї суті французької мови — особливості вимови (непроста артикуляція звука r, дифтонгу -eu), несподіваної для початківців вимови останньої приголосної, а також культурний компонент — світосприйняття і бачення життя французами. І для більш просунутого рівня вивчення мови — це те, що прикметник щасливий heureux несхожий на іменник. Це так оригінально, творчо, по-французьки!

13. Який досвід спілкування з французами або перебування у франкомовному середовищі був для Вас найбільш пам’ятним?

— Перша подорож до Франції, як і усе, що відбувається з нами вперше.

14. Чому, на Вашу думку, варто вивчати саме французьку мову у XXI столітті?

— Цю мову вивчали завжди і сподіваюся, що в Україні продовжуватимуть її вивчати. З повагою до наших надійних партнерів, які простягли руку допомоги у складний для нашої країни момент, з повагою до всієї підтримки і щирої допомоги, яку відчувають українці у Франції та Європі, з шаною до всієї тої величі науки, культури і демократії, яка заходить у наш всесвіт через франкомовний простір, із захопленням простим усвідомленням нашої схожості і приналежності до європейських цивілізованих цінностей. Для нашого школярства — це не просто додатковий бонус, перевага, а й необхідність для виживання у цьому швидкоплинному діджиталізованому світі.

15. Як мотивувати учнів / учениць, які не вірять у свої здібності до мов?

— Коли учень мене запитує, чому йому так важко вивчати іноземну мову, я нагадую йому, скільки років минуло, відколи він розмовляє рідною мовою. Мова – це непросто, це складний когнітивний процес. Але ж досягти успіху у музиці, танцях, спорті, мистецтві так само непросто. Проте є фактори, які допомагають подолати перешкоди. І один з них  – бажання. Або інший – виклик це зробити, довести собі, що можеш.

16. Яку пораду Ви дали б педагогам, які працюють за вашим підручником уперше?

— Спробувати побачити цей навчальний матеріал очима учнів / учениць, дивуватися, сприймати так, як є, а не «надягати» на свій досвід навчання, не боятися експериментувати, перевірити, як це працює.

17. Як виглядав би «підручник мрії», якби не було жодних обмежень?

— Підручник із зошитом (усе в одному), без обмежень у кількості сторінок, ваги, щоб учителі / учительки та учні / учениці могли обирати, що їм подобається, а що вони можуть не брати. Зараз в теорії ніби так і є, але в дійсності це не зовсім так.