Булінг у школі: як зупинити і попередити

Булінг у школах — це не просто «дитячі сварки». Це системна проблема, яка свідчить про збій у соціальному середовищі школи. І боротися з нею можна лише системно. Досвід і сучасні дослідження показують: покарання агресора не вирішує проблему, а лише переводить її в тінь. 

Сьогодні ми розглянемо, як побудувати цілісну шкільну систему профілактики та реагування на булінг — таку, де безпека дитини стає нормою, а не винятком. 

Булінг — це не будь–яка агресія 

Щоб ефективно діяти, спершу важливо чітко розуміти, що саме є булінгом. За визначенням Дана Ольвеуса, булінг — це ситуація, коли дитину неодноразово і навмисно принижують або ображають, і вона не може себе захистити. 

Основні ознаки булінгу: 

• систематичність — напади повторюються, це не разовий конфлікт;
• нерівність сил — дитина не може дати відсіч через фізичну, соціальну чи психологічну слабшу позицію; 
• біль і шкода — дії спрямовані на заподіяння болю: фізичного, емоційного чи репутаційного;
• намір і відсутність каяття — булер свідомо ображає, не шкодує, часто навіть насолоджується результатом. 

Булінг буває прямим (удари, образи, приниження) і непрямим (чутки, ігнорування, ізоляція). Саме останній тип є найнебезпечнішим, адже він руйнує почуття приналежності дитини до колективу. 

Окрема форма — кібербулінг, який часто завдає найбільшої шкоди, бо «сліди» образ у мережі неможливо стерти, а переслідування триває навіть удома. 

Булінг — це «хвороба групи», а не однієї дитини 

У булінгу завжди задіяна група — навіть ті, хто просто спостерігає. У 80–85% випадків агресія відбувається при свідках. І якщо вони мовчать, то для булера це — сигнал згоди. 

У класі є різні ролі: агресор, жертва, посіпака, підсилювач, сторонній, захисник. Завдання школи — зробити так, щоб дітей у ролі захисників ставало більше. 

Три принципи ефективної протидії 

1. Спільне розуміння і чіткі правила 

Всі учасники шкільного життя — діти, вчителі, батьки, технічний персонал — мають однаково розуміти, що таке булінг і як діяти, якщо він трапився. 

Школа має мати офіційну політику протидії булінгу, створену спільно з учнями й ученицями. Вона повинна містити: 

• чітке визначення булінгу; 
• заяву про його неприпустимість; 
• зрозумілий алгоритм дій у разі інциденту; 
• способи анонімного повідомлення (скринька, онлайн–форма, контактна особа). 

Всі учасники підписують цю політику — це формує спільну відповідальність. 

2. Превенція, а не покарання 

Близько 80% зусиль мають бути спрямовані на профілактику, а не на покарання. Що це означає на практиці? 

Недискримінаційне середовище. Заборонена мова ворожнечі, заохочується різноманіття — через дні культур, інклюзивні заходи, видимість різних груп. 

Рольова модель вчителя. Учитель — головний приклад для наслідування. Його ставлення до учнів й учениць має бути послідовним, теплим і справедливим. 

«Простір почутості». Дитина повинна знати, що її голос буде почутий і сприйнятий серйозно. Ніколи не можна відмахуватися фразою «Та не звертай уваги». 

3. Постійний моніторинг 

Протидія булінгу — це не кампанія, а система. Щороку варто проводити анонімні опитування серед школярів і школярок, щоб вимірювати рівень безпеки, довіри до вчителів і вчительок і поширеність агресії. 

Анонімність критично важлива: діти часто бояться говорити відкрито. Так школа може вчасно помітити «слабкі місця» і відреагувати до того, як ситуація загостриться. 

Робота з усіма учасниками 

З дитиною–агресором 

Покарання саме по собі не працює. Важливо, щоб дитина усвідомила наслідки своїх дій і зрозуміла, як відновити довіру. Ефективно діють розмови про почуття інших, волонтерські ініціативи, участь у спільних добрих справах. 

З постраждалою дитиною 

Жертву не можна звинувачувати чи надмірно опікувати. Головне — захистити, підтримати, допомогти відчути власну цінність. І поступово повернути до колективу, не закріплюючи за нею роль «жертви». 

З класом 

Булінг припиниться лише тоді, коли зміниться культура взаємодії в групі. Для цього варто: 

• навчати емпатії (через обговорення життєвих ситуацій, рольові ігри); 
• розвивати соціальні навички через клуби за інтересами, проєкти «рівний рівному»; 
• залучати лідерів класу як союзників змін; 
• використовувати методики «кола обговорення» або «без провини». 

Системна зміна культури школи 

Робота з булінгом — це як догляд за великим мостом. Якщо просто зафарбовувати іржу — вона з’явиться знову. Потрібно регулярно перевіряти всю конструкцію, вчити всіх, як її підтримувати, і створити систему, де кожен може без страху повідомити про проблему. 

Безпечна школа — це не ідеальна школа без конфліктів, а та, де кожна дитина знає, що її почують і захистять. 

Рекомендоване видання 

Для тих, хто хоче поглибити тему і отримати готові сценарії занять, поради та інструменти роботи з класом, радимо практичний посібник видавництва «Ранок»: 

«Що робити? Цього робити не можна! Булінг. Посібник для вчителів середньої школи» 

Це чудовий ресурс для шкільних психологів, педагогів і класних керівників, які прагнуть не лише реагувати, а попереджати булінг — крок за кроком створюючи шкільну культуру поваги й довіри. 

Команда ВГ «Кенгуру», Юлія Єрьоменко, Олена Ольховська