Апсайклінг — мистецтво дарувати речам нове життя

Сучасна людина оточена речами, кількість яких постійно зростає. Якщо у XIX столітті для повсякденного життя вистачало близько сотні речей, у XX — уже тисячі, то сьогодні ми користуємося понад десятьма тисячами. Така надмірність потребує величезних ресурсів — спочатку для виробництва, а потім для утилізації та переробки.

Апсайклінг (від англ. upcycling — «вторинне використання») — це мистецтво створення нових виробів із залишків матеріалів або речей, що втратили своє первісне призначення. Його суть полягає у творчому перевтіленні відходів у корисні, функціональні та естетично привабливі речі. У результаті з’являються вироби, які часто перевершують вихідний матеріал за якістю чи виглядом. На відміну від промислової переробки, апсайклінг зазвичай потребує менше ресурсів, не вимагає складних технологічних процесів, водночас сприяє збереженню природних ресурсів і розвитку креативного мислення.

Це екологічно, творчо й водночас економно. Апсайклінг дає змогу продовжити життя матеріалів, скоротити споживання ресурсів, зменшити кількість відходів і зробити простір навколо себе гармонійнішим.

Витоки та традиції

Апсайклінг — не нова ідея. У різні часи люди з необхідності повторно використовували речі, бо не могли дозволити собі марнотратства. Сьогодні ж цей підхід повертається не через брак, а через надлишок.

Особливо глибоко традиції творчого переосмислення матеріалів укорінилися в Японії — країні, де з повагою ставляться до речей, а мистецтво перетворення залишків тканин стало невід’ємною частиною культури.

Японські техніки — канзаші (створення прикрас із клаптиків тканини), куміхімо (плетіння шнурів і браслетів із залишків ниток), осіє (об’ємна аплікація із залишків тканини), боро (техніка клаптикового шиття, створення одягу з клаптиків) — доводять, що навіть дрібні обрізки можуть перетворитися на витвір мистецтва.

Європейський і світовий досвід

Сьогодні апсайклінг став справжнім трендом у світі дизайну. Столицею європейського апсайклінгу вважають Берлін. Тут працюють десятки майстерень і бутиків, де створюють унікальні меблі, декор, освітлення, одяг і прикраси з використаних матеріалів. Кожна річ — неповторна, зі своєю історією.

Світ моди також не стоїть осторонь. Такі бренди, як Balenciaga, Marni, Etro, упроваджують апсайклінг у власні колекції, використовуючи клаптики тканин або деталі старого одягу для створення нових моделей.

Україна теж має чим пишатися. Ксенія та Антон Шнайдери, українські дизайнери, уже понад десять років створюють модний одяг із перероблених матеріалів. За місяць вони переробляють 500 пар джинсів і 200 кг текстильних відходів (це більше 5 тонн на рік). Кожен перероблений предмет одягу збирається з клаптиків індивідуально, й тому є єдиним і унікальним. 

Мистецтво апсайклінгу на практиці

У межах цього напряму існує безліч технік, які можна реалізувати навіть удома або на уроках технологій.

Кінусайга — «печворк без голки», чи мозаїка з тканини. Роботи створюються зі шматочків тканини й основи з пінопласту. Для створення мозаїки необхідно дібрати малюнок, розділити його на фрагменти та перенести на пінопластову основу. У пінопласті по контуру деталей прорізаються неглибокі борозенки, у які буде заправлятися тканина. Далі для кожної деталі слід приготувати клаптик відповідного кольору й фактури. Накладаючи клаптики на фрагменти, краї тканини ховають у борозенках, удавлюючи їх підручними інструментами.

Техніка «піца» дає змогу використати дрібні обрізки тканини: вони нашаровуються під прозорою основою, як інгредієнти у страві, створюючи оригінальне полотно для нових виробів.

Печворк — пошиття виробів із клаптиків різного кольору й фактури. У результаті народжуються ковдри, накидки, прихватки, сумки, декоративні панно.

Синель — це складені разом, шар за шаром, кілька шарів тканини, уздовж яких прокладено рядки строчок, які потім посередині розрізають. Сама по собі техніка синель не нова. Її вже давно використовують для створення оксамитового полотна чи текстильного хутра. І справді, якщо провести рукою по готовому полотну, то відчуваються м’якість і текстура хутра. Джинсову тканину в техніці синель почали використовувати нещодавно. Напевно, це пов’язано з тим, що в багатьох людей накопичилися речі з джинсової тканини, які з різних причин давно не носять.

Не менш захопливою є робота з пряжею у техніці крейзі–вул. Вона особлива тим, що пряжа та інші елементи розкладаються, як завгодно, потім це все закріплюється за допомогою машинних строчок. Вироби в техніці крейзі–вул мають надзвичайний вигляд і виходять легкими та повітряними.

Апсайклінг навколо нас

Ідеї апсайклінгу можна втілювати з найрізноманітніших матеріалів:

• соломинки, шпажки, палички для кави чи морозива — чудова основа для декоративних прикрас, наприклад, різдвяного павука або полігонального панно;
• пластикові труби ПВХ — із них легко виготовити верстат для рукоділля або дизайнерський світильник;
• банки та пляшки — справжнє джерело натхнення: з них виходять органайзери, кашпо, підставки для канцелярії чи навіть пуфи для інтер’єру.

Такі речі не лише прикрашають простір, а й нагадують, що турбота про природу починається з простих рішень.

Апсайклінг має безліч переваг:

• дає можливість економити ресурси та сімейний бюджет;
• сприяє зменшенню відходів і формуванню екологічної культури;
• розвиває естетичний смак, уяву й креативність;
• надихає на створення власного бренду або майстерні.

Апсайклінг також знайомить із новими професіями, що набувають популярності у світі. Серед них: 

• артдизайнер або дизайнер екотоварів, який поєднує творчість із екологічним підходом до створення виробів; 
• рециклінг–технолог, що займається сучасними способами переробки та повторного використання матеріалів; 
• консультант із переробки відходів, який допомагає підприємствам і громадам запроваджувати принципи економіки замкненого циклу. 

Такі фахівці є прикладом того, як екологічна свідомість, технології й мистецтво об’єднуються у професіях майбутнього.

Мислити глобально — діяти локально

Кожна маленька ідея може стати великим кроком до змін. Коли ми даємо речам друге життя, ми не лише проявляємо творчість, а й дбаємо про майбутнє планети.

Тож замість того, щоб поспішати щось викинути, запитайте себе:

«Чи можна цю річ перетворити на щось нове, корисне, привабливе?»

У кожної речі є своя історія. Апсайклінг — це не лише спосіб зменшити кількість відходів, а й нагода побачити у звичайному щось незвичайне. Варто лише озирнутися — і, можливо, саме те, що вчора здавалося непотрібним, сьогодні стане початком нової творчої історії.